Главное меню
Главная О сайте Добавить материалы на сайт Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Аналитическая химия Ароматерапия Биотехнология Биохимия Высокомолекулярная химия Геохимия Гидрохимия Древесина и продукты ее переработки Другое Журналы История химии Каталитическая химия Квантовая химия Лабораторная техника Лекарственные средства Металлургия Молекулярная химия Неорганическая химия Органическая химия Органические синтезы Парфюмерия Пищевые производства Промышленные производства Резиновое и каучуковое производство Синтез органики Справочники Токсикология Фармацевтика Физическая химия Химия материалов Хроматография Экологическая химия Эксперементальная химия Электрохимия Энергетическая химия
Новые книги
Сидельковская Ф.П. "Химия N-вннилпирролидона и его полимеров" ()

Сеидов Н.М. "Новые синтетические каучуки на основе этилена и олефинов" (Высокомолекулярная химия)

Райт П. "Полиуретановые эластомеры" (Высокомолекулярная химия)

Попова Л.А. "Производство карбамидного утеплителя заливочного типа" (Высокомолекулярная химия)

Поляков А.В "Полиэтилен высокого давления. Научно-технические основы промышленного синтеза" (Высокомолекулярная химия)
Книги по химии
booksonchemistry.com -> Добавить материалы на сайт -> Электрохимия -> Каданер Л.И. -> "Исследования электрохимии в средней школе" -> 16

Исследования электрохимии в средней школе - Каданер Л.И.

Каданер Л.И., Щокина А.О. Исследования электрохимии в средней школе — Советская школа, 1970. — 106 c.
Скачать (прямая ссылка): issledovaniyaselektrohimii1970.djvu
Предыдущая << 1 .. 10 11 12 13 14 15 < 16 > 17 18 19 20 21 22 .. 34 >> Следующая

анода розчиняється. Іони міді Си2+ переходять у розчин, домішки -
осідають на дно електролізера.
Схема електролізу сульфату міді з мідним анодом:
Реактиви та обладнання: сірчана кислота Н2504, мідний купорос Си504'
5Н20; хімічний стакан місткістю 500 мл. кришка з електроізоляційного
матеріалу, мідна пластинка, вугляний стержень, джерело постійного струму.
Анод Си0 - 2ё Си2+ Катод Си2+ + 2'е ->- Си°.
Катод Си2+ + Си°
Анод Си0 Си"+ •
II
2. Для добування чистої міді використовують як анод нейзильбер ¦-сплав
міді (60-65%), нікелю (12 - 22%) і цинку (18-23%). Сплав на зовнішній
вигляд білий як срібло. Катодом може бути вугляний стержень.
Скляний стакан наповнюють на 2/з висоти 1,5 н. розчином сірчаної кислоти,
потім закривають кришкою, в яку вмонтовані електроди на відстані 3 см
один від одного. Електроди сполучають з джерелом постійного струму
напругою 2 в. Перші 20 хв ведуть електроліз при дуже високій густині
струму, щоб на катоді в основному виділявся водень. Для цього як катод в
електроліт на 1-2 см занурюють тонку мідну дротину. При такому режимі
мідь у розчині накопичується поступово. Через 20 хв в електроліт замість
мідної дротини занурюють мідну або латунну пластинку. Електроліз ведуть
протягом 15 хв при катодній густині струму 0,1-0,2 а/дм2, після чого
досліджують електроди. Катод покритий червоним нальотом міді, пластинка
нейзильберу вищерблена з того боку, який був повернутий до катода.
Нікель і цинк у розчині можна виявити за допомогою якісних реакцій. Для
цього частину електроліту змішують у пробірці з аміаком до утворення
прозорого розчину і добавляють кілька крапель 1-процентного спиртового
розчину диметилгліоксиму. Червоне забарвлення свідчить про наявність у
розчині іонів нікелю №2+-
До другої частини електроліту добавляють 20-про-центний розчин їдкого
натру до повного виділення осаду, утворюється суміш важкорозчинних основ.
Далі доливають надлишок розчину їдкого натру і відфільтровують нерозчинні
основи. В надлишку лугу розчиниться тільки гідрат окису цинку, для якого
характерні амфотерні властивості. Прозорий безбарвний розчин (фільтрат)
нейтралізують оцтовою кислотою. Далі до розчину доливають сірководневу
воду або розчин сульфіду амонію (натрію). Випадає білий осад сульфіду
цинку.
Замість нейзильберу для досліду можна використати латунь.
Реактиви та обладнання: сірчана кислота Нг504, розчин аміаку №Н4ОН,
диметилгліоксим, їдкий натр ШОН, оцтова кислота
II
СНзСООН, розчин сірководню Н25, етиловий спирт С2Н5ОН; хімічний стакан
місткістю 300 мл, кришка з електроізоляційного матеріалу, пластинка
нейзильберу 4X10 см, вугляний стержень, лійка^, штатив з пробірками,
джерело постійного струму, фільтрувальний папір.
Дослід 26. Добування металічного натрію електролітичним способом
Добування металів з розплавів їх солей електролізом можна рекомендувати
для позакласиої роботи, щоб поглибити знання учнів про електроліз та
способи добування металів.
Металічний натрій можна добути електролізом розплаву хлориду натрію, який
плавиться при температурі 800° С. Щоб зменшити температуру плавлення до
500° С, використовують суміш, яка складається з 36,25% хлориду натрію,
46,25% хлориду кальцію і 17,5% хлориду барію. Кожну сіль окремо в
фарфорових чашках добре висушують у сушильній шафі при температурі 120°-
150° С. Сухі солі добре подрібнюють у фарфорових ступках. Розтирання
солей і весь дослід проводять дуже обережно в захисних окулярах.
Зважують 19,5 г хлориду натрію, 47,1 г хлориду кальцію і 33,4 г хлориду
барію, перемішують і '/з частину суміші насипають у фарфоровий тигель,
який встанов: люють у кільце штатива (мал. 12). Суміш нагрівають до
плавлення. До розплаву потроху добавляють ще суміш солей. В розплав
занурюють вугляний стержень - анод і залізний цвях - катод. Електроди
сполучають з джерелом постійного струму напругою 15-20 в, силою 5 а.
Через кілька хвилин на катоді з'являється металічний натрій - продукт
відновлення. Час від часу виймають катод з розплаву і занурюють його у
воду. Про утворення лугу свідчить поява рожевого забарвлення, якщо в воду
добавити 1-процентний спиртовий розчин фенолфталеїну.
Реактиви та обладнання: хлорид натрію NaCl, хлорид кальцію СаС12, хлорид
барію ВаС12, спиртовий розчин фенолфталеїну; 3 фарфорові чашки, фарфорові
ступки, фарфоровий тигель, вугляний стержень, залізний цвях, джерело
постійного електричного струму, амперметр, вольтметр, реостат, штатив.
II
Дослід 27. Добування олова електролітичним способом
У фарфоровий тигель насипають до половини хлориду олова, розплавляють
його (мал. 12). Температура плавлення безводного хлориду олова - 240° С.
В розплав занурюють два вугляні електроди, сполучають їх з джерелом
постійного струму напругою 15-20 в, силою 5 а. На катоді виділятиметься
олово, яке стікатиме на дно тигля. Розплав з тигля виливають через 5- 10
хв і виявляють в охолодженій масі невеличкі кусочки олова.
Реактиви та обладнання: хлорид олова БпСЬ; фарфоровий тигель, два вугляні
Предыдущая << 1 .. 10 11 12 13 14 15 < 16 > 17 18 19 20 21 22 .. 34 >> Следующая

Авторские права © 2011 BooksOnChemistry. Все права защищены.
Реклама