Главное меню
Главная О сайте Добавить материалы на сайт Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Аналитическая химия Ароматерапия Биотехнология Биохимия Высокомолекулярная химия Геохимия Гидрохимия Древесина и продукты ее переработки Другое Журналы История химии Каталитическая химия Квантовая химия Лабораторная техника Лекарственные средства Металлургия Молекулярная химия Неорганическая химия Органическая химия Органические синтезы Парфюмерия Пищевые производства Промышленные производства Резиновое и каучуковое производство Синтез органики Справочники Токсикология Фармацевтика Физическая химия Химия материалов Хроматография Экологическая химия Эксперементальная химия Электрохимия Энергетическая химия
Новые книги
Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 2" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 1" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 12" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 11" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 10" (Журналы)
Книги по химии
booksonchemistry.com -> Добавить материалы на сайт -> Промышленные производства -> Гончаров А.І. -> "Хімічна технологія, ч. 2." -> 100

Хімічна технологія, ч. 2. - Гончаров А.І.

Гончаров А.І., Середа I.П. Хімічна технологія, ч. 2. — Киев: Вища школа, 1980. — 280 c.
Скачать (прямая ссылка): goncharoff2.djv
Предыдущая << 1 .. 94 95 96 97 98 99 < 100 > 101 102 103 104 105 106 .. 122 >> Следующая


Синтетичні миючі засоби часто застосовують у комбінації з неорганічними та органічними добавками, які покращують їх завдяки утворенню більш стійкої піни і збільшенню поверхневого натягу. Неорганічними добавками є сода, поліфосфати натрію (Na6P6O18, Na4P2O7), розчинне скло, а органічними — полівінілпіролідон і карбоксиметил-целюлоза.

Розділ XIX ПОЛІМЕРНІ МАТЕРІАЛИ

Постановою XXV з'їзду КПРС передбачено зростання випуску синтетичних смол і пластичних мас в 1,9—2,1 раза, підвищення їх якості, збільшення виробництва нових видів полімерних матеріалів, насамперед конструкційного призначення, доведення в 1980 р. виробництва хімічних волокон і ниток до 1450—1500 тис. тонн, збільшення виробництва синтетичного каучуку в 1,4—1,6 раза, шин — на 35—40% і забезпечення дальшого підвищення їх міцності та розширення виробництва і поліпшення якості гумових технічних виробів.

Важливою ознакою сучасного етапу в розвитку науки про полімери е проникнення їх у такі галузі природознавства, які зовсім недавно вважалися далекими від хімії і фізико-хімії полімерних речовин. Нині створюють макромолекули з певними фізіологічно активними угрупованнями, що виявляють протипухлинну або антисклеротичну дію на живий організм і застосовуються в медицині. Полімери використовують як замінники плазми крові, для виготовлення різних лікарських препаратів, застосовують у хірургії для виготовлення штучних судин, серцевих клапанів, ортопедичних деталей тощо.

Нині перед полімерною наукою і промисловістю стоять нові завдання щодо створення і виробництва в промислових масштабах висо-котермостійких полімерних матеріалів, розробки і виробництва штучних харчових продуктів, що за своїми властивостями близькі до природних, а також завдання щодо створення і виробництва полімерних напівпровідникових матеріалів, застосування яких значно здешевило б виробництво сучасної апаратури.

§ 1. ФІЗИКО-ХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ СПОЛУК

Високомолекулярні сполуки поділяються на штучні, що утворюються внаслідок переробки природних продуктів (целюлоза, лігнін, білки, нуклеїнові кислоти, природний каучук, вовна, шовк тощо) і синтетичні, які виробляються з низькомолекулярних хімічних сполук.

228

Основною особливістю усіх високомолекулярних сполук е їхня велика молекулярна маса, яка досягає тисяч і навіть мільйонів одиниць. Високомолекулярні сполуки складаються з макромолекул, які утворюються внаслідок хімічної взаємодії великої кількості вихідних молекул — мономерів. Число ланок, яке визначає довжину ланцюга, тобто розмір макромолекули, називається ступенем полімеризації. Він збільшується з часом полімеризації або поліконденсації і досягає великої величини. Але не всі ланцюги макромолекул мають однакові розміри, вони відрізняються за молекулярною масою. Отже, високо-молекулярні сполуки полідисперсні за молекулярною масою. Тому будь-який полімер можна охарактеризувати величиною тільки середньої молекулярної маси М, яка дорівнює добутку молекулярної маси окремої ланки т на ступінь полімеризації п:

M = т • п.

Високомолекулярні сполуки характеризуються деякими загальними властивостями. Вони малорозчинні, і розчинність їх зменшується із збільшенням молекулярної маси (є зовсім нерозчинні полімери). Розчинення відбувається дуже повільно, і йому передують набухання і розм'якшення. Розчин полімерів, навіть при невеликій концентрації, має велику в'язкість. Полімери не леткі і не мають чітко визначеної температури плавлення, під час нагрівання вони поступово розм'якшуються і плавляться, а деякі з них розкладаються без плавлення. При збільшенні молекулярної маси полімера температура його розм'якшення і плавлення зростає.

Велика молекулярна маса та сили міжмолекулярної взаємодії надають полімерам високої міцності і здатності до зворотних деформацій. Характер і величина деформації, що виникає під впливом зовнішніх сил, в основному зумовлюють фізико-механічні властивості полімерів. Велика молекулярна маса полімерів впливає також на рухливість макромолекул, що зменшується при зниженні температури. Тому характер деформації, її форма і величина значною мірою залежать від температури. Завдяки малій рухливості макромолекул і великій енергії міжмолекулярної взаємодії деформація, яка виникає навіть при великих навантаженнях, буде незначною, після зняття навантаження вона швидко зникає.

Із підвищенням теплового руху макромолекул при нагріванні виникає високоеластична деформація полімерів, що зникає тільки через певний час після зняття навантаження. Тривалість часу від початку до зникнення високоеластичної деформації називають періодом релаксації. При дальшому підвищенні температури енергія теплового руху макромолекул перевищує енергію міжмолекулярної взаємодії, виникає пластична деформація, яка супроводжується зміщенням макромолекул.

У полімерах поряд з кристалічними областями є області з безладно розміщеними макромолекулами (аморфні області). Міцність високомолекулярних сполук зростає із збільшенням кристалічних областей, тоді як характер деформації полімеру визначається аморфною областю.
Предыдущая << 1 .. 94 95 96 97 98 99 < 100 > 101 102 103 104 105 106 .. 122 >> Следующая

Авторские права © 2011 BooksOnChemistry. Все права защищены.
Реклама