Главное меню
Главная О сайте Добавить материалы на сайт Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Аналитическая химия Ароматерапия Биотехнология Биохимия Высокомолекулярная химия Геохимия Гидрохимия Древесина и продукты ее переработки Другое Журналы История химии Каталитическая химия Квантовая химия Лабораторная техника Лекарственные средства Металлургия Молекулярная химия Неорганическая химия Органическая химия Органические синтезы Парфюмерия Пищевые производства Промышленные производства Резиновое и каучуковое производство Синтез органики Справочники Токсикология Фармацевтика Физическая химия Химия материалов Хроматография Экологическая химия Эксперементальная химия Электрохимия Энергетическая химия
Новые книги
Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 2" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 1" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 12" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 11" (Журналы)

Петрянов-соколов И.В. "Научно популярный журнал химия и жизнь выпуск 10" (Журналы)
Книги по химии
booksonchemistry.com -> Добавить материалы на сайт -> Промышленные производства -> Гончаров А.І. -> "Хімічна технологія, ч. 2." -> 76

Хімічна технологія, ч. 2. - Гончаров А.І.

Гончаров А.І., Середа I.П. Хімічна технологія, ч. 2. — Киев: Вища школа, 1980. — 280 c.
Скачать (прямая ссылка): goncharoff2.djv
Предыдущая << 1 .. 70 71 72 73 74 75 < 76 > 77 78 79 80 81 82 .. 122 >> Следующая


160

Антидетонаційні властивості вуглеводнів різні у різних класів сполук: для нормальних парафінів октанове число знижується із збільшенням вуглецевого ланцюга:

Октанове число Метан 110

Етан 104

Пропан 100 Бутан 92

Пентан Гексан Гептан

Октанове число 61 25 0

В ізопарафінів із збільшенням розгалуження збільшується октанове число:

Ізобутан Ізопентан

2, 2-Диметилпентан

Октанове число 99 93 93

2, З-Диметилпентан 2, 2, 4-Триметилпентан

(ізооктан) 2, 3, 4-Триметилпентан

Октанове число 89

100

96

• В олефінових вуглеводнях октанове число вище, ніж у відповідних парафінів, і залежить від місця розташування подвійного зв'язку.

2-Гексилен 1-Октилен

Октанове число 74 44

2-Октилен 4-Октилен

Октанове число 74 100

Ароматичні та нафтенові вуглеводні мають високі октанові числа:

Циклогексан

Метилциклогексан

Етилцнклогексан

Октанове число 77 71 65

Бензол Толуол Етилбензол

Октанове число 108 104 98

Щоб досягти підвищення октанового числа карбюраторного палива, до нього додають антидетонатори. Найпоширенішим антидетонатором є тетраетилсвинець Pb(C2H5) 4, що входить до складу етилової рідини — суміші тетраетилсвинцю з етилбромідом та моно-хлорнафталіном. На 1 л бензину добавляють не більше 3—4 мл етилової рідини. Олефіни не чутливі до етилової рідини.

Дизельне паливо самозапалюється в циліндрі при достатньому ступені стиснення і характеризується коротким індукційним періодом самозапалювання. Якщо збільшувати індукційний період, то самозапалення затримується і спостерігається вибух горючої суміші, що веде до зменшення потужності і збільшення спрацьованості двигуна.

Найкращий індукційний період мають «-парафіни. Еталоном дизельного палива прийнято суміш цетану (гексадекану) з а-метилнаф-таліном, з якою порівнюють паливо, визначаючи його цетанове число. Вуглеводні з високими октанхшями числами мають низькі цетанові числа і малопридатні для дизельних двигунів внутрішнього згоряння,

6 0-98

161

і навпаки. Для швидкісних дизельних двигунів необхідне паливо з цетановим числом 40—50. Цетанове число підвищують пероксидні сполуки.

Котельне паливо — це мазут або інші рідкі нафтопродукти, що розбризкуються форсункою в топки котлів і спалюються. Реактивне паливо — це певні фракції гасу, які мають максимальну теплотворну здатність і стабільні при зберіганні.

Масла за призначенням поділяють на чотири групи: 1) індустріальні (вазелінове, веретенне та циліндрове); ' 2) для двигунів внутрішнього згоряння (авіаційне, автомобільне, тракторне, дизельне);

3) для парових машин (робота з насиченою чи перегрітою парою);

4) спеціальні (турбінне, компресорне, трансформаторне, парфю-мерне, медичне та ін).

Масла характеризуються відповідною в'язкістю, маслянистістю і стійкістю проти окислювачів. Щоб підвищити стійкість проти окислення, до масел добавляють антиокислювачі — різноманітні амінофеноли.

§ 2. ПЕРЕРОБКА НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ

Природна нафта завжди містить розчинені попутні гази, воду та тверді часточки піску і глини. Нафта під тиском подається на поверхню. Із зниженням тиску розчинність в ній попутних газів різко зменшується, і вони видаляються. Під час відстоювання пісок і глина осаджуються, а вода з нафтою утворює стійкі емульсії. Перед перегонкою нафту збезводнюють, тому що наявність води разом з розчиненими в ній солями призводить до зайвих витрат тепла і корозії апаратів. Руйнування емульсії здійснюють такими способами: нагріванням нафти до140°С, центрифугуванням, за допомогою деемульгаторів і електродегідраторів.

Нагрівання до 140° C застосовують тоді, коли утворюються нестійкі емульсії, які руйнуються внаслідок зменшення в'язкості та граничних плівок. Метод центрифугування застосовують для стійких емульсій, але через велику вартість він не знайшов широкого застосування. Як деемульгатори застосовують фенол, нафтенові кислоти, сульфовані масла та нейтралізований чорний контакт (продукт нейтралізації відходів Сірчанокислотної очистки нафтопродуктів), якого добавляють від 0,01 до0,5%, нагріваючи нафту до 100°С. Після відстоювання нафта повністю збезводнюється. Найефективнішим, але і найдорожчим є електричний метод збезводнення. Суть його полягає в тому, що підігріта нафта подається в апарат, в якому створюється змінне електричне поле, і негативно заряджені частинки води рухаються до анода, деформуються, стикаються і поступово осідають. ХлЗбезводнену нафту піддають атмосферно-вакуумній перегонці: відгонку легких фракцій здійснюють при атмосферному тиску, а перегонку мазуту з виділенням масел — під вакуумом. Схему такої установки наведено на рис. 52. У сучасних установках для перегонки нафти застосовують метод одноразового нагрівання продуктів переробки

162

в трубчастих печах (див. рис. 48, ч. 1) з наступною подачею нагрітої маси в ректифікаційну колону. Колона зрощується найбільш легкою фракцією, і з неї відбирають кілька різних фракцій. Для більш ефективнішої роботи у колону подають перегріту водяну пару, яка не змішується з нафтопродуктами і легко розділяється.
Предыдущая << 1 .. 70 71 72 73 74 75 < 76 > 77 78 79 80 81 82 .. 122 >> Следующая

Авторские права © 2011 BooksOnChemistry. Все права защищены.
Реклама